Починаючи з січня поточного року вищі посадові особи держави бадьоро рапортували щодо готовності України до епідемії, яка насувається. 

Тим часом під пусту балаканину були продані складські запаси захисних засобів, залишились без масок і елементарних антисептиків навіть медичні заклади. 

Не можна заперечувати необхідність запровадження у всіх регіонах нашої держави карантину, але відсутність елементарного моделювання ситуації, прогнозування наслідків обмежувальних заходів, що запроваджуються безсистемно та хаотично, може призвести до руйнівних результатів, набагато гірших за летальні втрати від коронавірусу.

У мене немає бажання обговорювати нескінченний перелік прорахунків. У країні зараз і без мене досить публічних експертів з критичного осмислення ситуації. В нинішніх умовах найбільш актуальними є питання - “що робити?”, а не “хто винен?”.

Час і так втрачено. Подальше зволікання щодо заміни управлінського хаосу на осмислену систему забезпечення захисту громадян і держави може призвести до трагічних наслідків. Безсистемність і некерованість не можна компенсувати посиленням заборонних заходів.

Спробую коротко викласти пріоритети, реалізація яких необхідна в умовах епідемії, війни та масштабної економічної кризи.

1. Створення штабної вертикалі

В умовах необхідності оперативного ухвалення рішень в центрі і на місцях повинна бути створена жорстка штабна вертикаль, що включає в себе штаби центрального, обласного, міського (районного) рівня. 

В регіонах, де фіксують наявність хворих на COVID-19, роблять заяви про створення штабів у складі десятків чиновників. Але цей піар не має нічого спільного із побудовою єдиної штабної вертикалі, яка охоплює всі регіони в рамках реалізації програм і задач, затверджених Центральним штабом.

Потрібні чіткий алгоритм дій і підпорядкованість з визначенням повноважень і сегмента відповідальності, з конкретизацією завдань і необхідних для їх виконання ресурсів. Без такого управлінського стержня робота в центрі і на місцях буде розбалансованою і неефективною.   

2. Розподіл пріоритетів і відповідальності центральної влади і органів місцевого самоврядування

Необхідно виключити дублювання, відсутність координації, взаєморозуміння і взаємозв’язку органів місцевого самоврядування і центральної влади. Основне навантаження в ситуації, що склалася, ляже на місцеву владу, їх штаби і муніципалітети.

Недопустимо в умовах фінансової кризи і обвалення бюджетних надходжень штучно скорочувати дохідну частину місцевих бюджетів. Втрати місцевих бюджетів від податкових пільг повинні бути компенсовані ресурсами держбюджету.

3. Терміновий секвестр бюджету, перерозподіл бюджетних пріоритетів на центральному і регіональних рівнях

В умовах повністю розбалансованого бюджету і різкого скорочення його дохідної частини необхідне скорочення і перерозподіл бюджетних ресурсів з капітального будівництва (його доведеться обнулити в поточному році), з роздутого забезпечення держапарату, також з інших незахищених статей на медичні і соціальні програми, на підтримку суб’єктів економічної діяльності, які понесли колосальні втрати.

Корекція бюджету не повинна послабити фінансування пріоритетів, пов’язаних з національною безпекою і обороною країни. 

4. Забезпечення безперебійної роботи об’єктів критичної інфраструктури

Список цих об’єктів, який і досі не затверджений Кабінетом Міністрів України, потрібно значно розширити.

До нього необхідно включити всі об’єкти енергетичної інфраструктури, металургійні і хімічні підприємства з неперервним виробничим циклом, стратегічні підприємства, в тому числі підприємства оборонно-промислового комплексу, підприємства зв’язку та харчової промисловості, підприємства і служби, що забезпечують життєдіяльність і санітарний стан міської інфраструктури (нам тільки нових епідемій не вистачало), а також транспортну інфраструктуру, необхідну для обслуговування всіх цих об’єктів.

Даний неповний перелік охоплює більшу частину суб’єктів економічної діяльності, що превалюють в питомій вазі всіх податкових надходжень.

В умовах епідемій, війн і катаклізмів завдання держави - не паралізувати роботу цих підприємств, а забезпечити безпечний режим їх функціонування (забезпечення засобами захисту і гігієни, медичний контроль тих, хто працює, знезараження виробничих приміщень і транспорту, санітарний контроль продуктів харчування тощо).

Зупинка окремих підприємств з наведеного вище переліку (ядерних електростанцій, хімічних виробництв тощо) може призвести не тільки до соціально-економічної катастрофи, але і до найстрашніших техногенних і екологічних наслідків.

5. Створення стратегічних резервів засобів захисту і гігієни, ліків і медичного обладнання, продуктів харчування

Терміново необхідно сформувати державне замовлення для створення стратегічних резервів.

Перепрофілювання і підтримка підприємств, що виробляють критично важливу продукцію, необхідну для захисту і забезпечення громадян. Встановлення жорсткого контролю за цінами на засоби захисту, медикаменти, продукти першої необхідності. Забезпечення цією продукцією малозабезпечених і постраждалих громадян.

Саме ці завдання керівництво країни повинно було реалізувати ще в січні поточного року, рапортуючи про готовність протистояти епідемії.

6. Забезпечення проведення весняно-польових робіт у повному обсязі

Держава повинна забезпечити контроль за зниженням цін на паливо і добрива в умовах різкого падіння котирувань на енергоносії на світових ринках. Забезпечити аграріїв необхідними кредитами і засобами захисту. 

Заборонні заходи, у тому числі обмеження на переміщення транспорту, не можуть стосуватися аграрної інфраструктури в умовах активного проведення сільськогосподарських робіт.

Нерозуміння важливості цього питання може стати причиною гострого дефіциту продуктів харчування (голоду) вже восени поточного року. 

7. Пріоритетне фінансування і матеріально-технічне забезпечення медичних закладів

Окрім забезпечення у повному обсязі медичним устаткуванням, медикаментами, засобами підвищеного захисту, а також значного збільшення фонду оплату праці медперсоналу інфекційних відділень, необхідне запровадження гарантій повноцінних фінансових виплат медичним працівникам у випадку зараження, втрати працездатності та смерті при виконанні своїх професійних обов’язків. 

Для недопущення зараження населення в медичних закладах необхідно створити мобільні групи з експрес-тестування поза приміщеннями лікарень і поліклінік, за місцем проживання і роботи громадян. 

8. Відновлення обороноздатності, захист армії та силових структур від епідемії

Забезпечення армії і силових структур, а також сімей військовослужбовців засобами захисту і гігієни. Розгортання мобільних військових госпіталів в умовах загострення епідеміологічної ситуації.

Для зміцнення обороноздатності країни і забезпечення протиепідеміологічних заходів, в разі необхідності, - проведення мобілізації, в першу чергу, серед дорослого населення, що втратило роботу.

Припинити відвід військ вздовж лінії розмежування. 

Закрити всі контрольно-пропускні пункти з окупованими РФ територіями до закінчення карантинних заходів.

Враховуючи військові провокації з боку РФ, які не припиняються, посилити потенціал і бойові спроможності підрозділів, що забезпечують реалізацію ООС. 

Посилити контроль за державним кордоном для запобігання несанкціонованого проникнення на територію країни і незаконної міграції. 

9. Забезпечити об’єктивне інформування громадян країни щодо дій влади з протидії соціально-економічній кризі і организації карантинних заходів без нагнітання паніки, відчаю та страху. 

Більше оптимізму, віри і впевненості в перемозі. Досить демонструвати на всіх каналах “європейські новини” у вигляді колон машин, що везуть померлих до крематорію. Страх і депресія не тільки призводять до дестабілізації і хаосу, але і стрімко знижують імунітет людського організму, що неприпустимо в умовах епідеміологічної загрози. 

Цей невеликий перелік пріоритетів повинен доповнюватися і деталізуватися, але його не можна підміняти пустим піаром і залякуванням.

Жорсткі, але детально пропрацьовані карантинні заходи повинні захистити громадян, не зруйнувавши при цьому економіку і обороноздатність країни, не позбавляючи Україну перспектив розвитку, а громадян - майбутнього.