Прес-служба НФ уповноважена підтвердити: навесні 2014 року Прем’єр-міністр Яценюк дійсно відмовився роззброювати Військово-Морські Сили України на вимогу Росії. Добре, що тодішній  ініціатор угоди з агресором, Андрій Сенченко, вирішив нагадати громадськості про справжні обставини окупації Криму.

Дійсно, прем’єр Яценюк відмовився підписати незрозумілий проект рішення Кабінету Міністрів про виведення зі складу ВМСУ кількох кораблів в розпал російської окупації Криму. Наполегливість військових і цивільних чиновників, - насамперед Сенченка, - з цього питання лише переконали Арсенія Яценюка в сумнівності проекту. Тим більше, що списання українських кораблів лобіювалося в якості угоди (!) з російським агресором про нібито передачу Україні інших кораблів зі складу Військово-Морських Сил. Звісно, жодні “обміни” з окупаційними військами були і є позбавлені сенсу й неприпустимі для Яценюка та “Народного фронту”. Як тоді, в 2014-му, так і сьогодні.

Цей епізод добре ілюструє, в яких насправді умовах Арсеній Яценюк і Олександр Турчинов мусили організовувати оборону й відновлення державної влади. На фоні управлінського паралічу й зради в цивільних і військових структурах, деякі високопосадовці Міноборони й Адміністрації Президента тоді дійсно вели майже неприховані перемовини з агресором в Криму. Причому, існує достатньо публічної інформації про те, що мотивом таких переговорів було відчуження військової техніки України - зокрема, для продажу її на металобрухт. Фактично, йдеться про колаборацію із “зеленими чоловічками” й мародерство.

“Народний фронт” очікує, що публічні заяви Андрія Сенченка про його дії під час роботи в Адміністрації Президента будуть долучені до матеріалів кримінального провадження Головної Військової Прокуратури щодо російського вторгнення в Крим.