Лілія Гриневич – вчений, реформатор,  член команди політичної  партії «Народний фронт», -  професійно і ґрунтовно займається  проблемами української  освіти.

Створювала систему незалежного тестування Українського центру оцінювання якості освіти у 2005-2006 рр.

Лілія Гриневич була одним із ініціаторів першої української реформи після Революції Гідності – реформи «Про вищу освіту».  Ухвалений у липні 2014 року закон впроваджує нову європейську модель у вітчизняну освіту.

5 жовтня в Україні відзначатиметься День працівника освіти. До професійного свята Лілія Гриневич звернулася до освітян, батьків і всіх небайдужих громадян з «відвертою розмовою», у якій виклала професійний концептуальний погляд команди «Народного фронту» на створення фундаментальних основ якісної освіти в Україні.

Відверта розмова з освітянами, батьками і всіма небайдужими громадянами

Ще рік тому режим Януковича видавався непохитним. Всупереч скептичним прогнозам, владу хабарників і злодіїв вдалося змістити. Революція Гідності відбулася. Від нас залежить, якою буде нова Українська держава. Триває боротьба за незалежність України на Сході України. Але ця боротьба іде не лише під час військових дій, а й у кожній класній кімнаті, кожній аудиторії, кожній лабораторії. У цей вирішальний час ми всі на своєму робочому місці маємо боротися за майбутнє нашої країни і робити більше, ніж можемо. У кожного з нас - свій фронт.

Фронт Учительський

Україна в скруті, необхідно створити армію, укріплювати кордони. Грошей не вистачає на найнеобхідніше. Беззаперечний факт: держава в цей час не може інвестувати додаткові кошти в модернізацію усіх сфер, збільшувати зарплати. Вимушені визначитися із пріоритетами: які програми, проекти, статті витрат можна призупинити, які зменшити в обсягах, а які не можна зупиняти в жодному разі. Рішення мають прийматися раціонально, щоб зберегти життєздатність системи і закласти фундамент майбутніх змін. За мудрими словами  Івана Франка: «Школа вчителем стоїть». Тому, ми не маємо права, навіть у нинішній ситуації, скорочувати доплати вчителям чи збільшувати їх навантаження без можливості підняти оплату праці. Схиляю голову перед жертовною працею українських учителів.

Необхідно змінювати систему підготовки та мотивації вчителів, щоб в професію приходили і залишалися найкращі. Мова йде не тільки про соціальний статус освітян. Не менш важливо позбавити їх бюрократичних пут, нормативних обмежень, політичних зобов’язань, які заважають займатися улюбленою справою. Не може невільний вчитель виховати вільного громадянина. Учитель має бути лідером, носієм знань, цінностей, поглядів не лише для учнів, а й для батьків і всієї місцевої громади. Саме учитель і є провідником реформ – освітніх, духовних, націєтворчих.

Фронт Батьківський

Українську державність роз’їдає не лише зовнішній ворог, а й внутрішня соціальна нерівність. Держава сама провокує  нові соціальні поділи. Коли недофінансовується освіта, щороку більша частка витрат тягарем лягає на плечі батьків. Там де батьки можуть доплатити, щоб в школі були відповідні умови, щоб вмотивувати вчителів, щоб діти були забезпечені всім необхідним - там якість освіти висока. Де батьки не мають такої можливості, або якщо вони не розуміють такої потреби - там результати навчання гірші. А отже - гірші стартові можливості дітей у дорослому житті. Система освіти в останні роки стала відтворювати бідність.

Щоб змінити це, потрібно інвестувати насамперед в дошкільну та середню освіту, бо саме там вирівнюються життєві шанси майбутніх громадян. Незалежно від місця проживання і статків батьків, держава має забезпечити кожній дитині однаково високий стандарт освіти. Для цього необхідно змінити структуру школи, розширити можливості для приватної ініціативи і впливу батьків, збільшити доступ до якісної освіти через нові інформаційні технології. А батьки зобов’язані дбати про освіту дитини і мати свободу вибору щодо місця і форми її здобуття.

Фронт Управлінський

Після Революції Гідності ми отримали вікно можливостей для реформ, за яке герої заплатили своїм життям. Тому зобов’язані використати ці можливості сповна. Ми вже розпочали системну реформу освіти, прийнявши новий проєвропейський Закон «Про вищу освіту». На черзі базовий закон «Про освіту», що охопить всі її ланки: дошкілля, загальну середню освіту, професійну та освіту дорослих. Освіта має виконувати функцію соціального ліфту та формувати відповідального патріотичного громадянина. Саме так ми закладемо фундамент незалежної демократичної успішної України.

Система має працювати наступним чином. У дитячому садочку вихователь розвиває у малюка емоційний інтелект, прагнення до пізнання навколишнього світу, формує навички готовності до навчання. У середній школі дитина отримує компетентності для життя в  суспільстві: іноземні мови, критичний аналіз інформації, інформаційні технології, уміння вчитися впродовж життя, розуміння власної ідентичності. У закладі професійної освіти чи університеті молода людина отримує кваліфікацію, що відповідає вимогам сучасного ринку праці, готується до власної кар’єри. На кожному щаблі людина має можливість вдосконалюватися на різних курсах в системі формальної або неформальної освіти. А в разі втрати робочого місця або іншої необхідності – перекваліфікуватися і знайти нову роботу. Життя має виглядати не як вузький тунель необхідності, а як широке віяло можливостей.

На завершення

Сучасна освіта і модерна наука дозволять Україні управляти власним майбутнім, впевнено дивитися вперед, долати економічні, технологічні і політичні негаразди. Нам під силу забезпечити інтелектуальне лідерство України. Це буде непросто, але можливо. Так говорить досвід країн, які спромоглися здійснити цивілізаційний стрибок. Якщо ми подивимося на Південно-Східну Азію, Східну Європу, Латинську Америку – всюди ми знайдемо приклади країн, які спромоглися вирватися із злиднів завдяки інвестиціям в науку і освіту. Україна – це історія успіху, яку нам належить написати. Зробімо це разом!

З Днем Учителя!