Пішов у вічність Любомир Гузар. Людина, яку щиро любила вся Україна і якій вона глибоко вірила. Людина, чия велична гідність, непоказна, але непоборна шляхетність вражали навіть ворогів.

Я пам’ятаю кожну зустріч із ним. Кожного разу він казав дивовижно прості речі, глибинність і пророчість яких виявлялися просто незбагненними. Він знав так багато, відчував так тонко, бачив так далеко, що часом перехоплювало подих.

Він міг стати видатним вченим і музикантом, блискучим дипломатом чи знаним лікарем. А став ієрархом Церкви, коли ця Церква була гнаною. Ким він був для України, для своєї Церкви і для кожного з нас, нам ще належить усвідомити. Подібно до того, як світло згаслої зірки століттями озаряє Всесвіт, спадок віри, серця і розуму великого Любомира зміцнюватиме нас і торуватиме нам шлях.