Михайло Гаврилюк – напевно, єдиний парламентар за період незалежності України, якого дійсно можна назвати «Народним депутатом». Він – виходець з народу: їздить на громадському транспорті, відпочиває в Карпатах. У нього ще немає значного політичного досвіду, але притаманна якість, якій не можна навчитися – людяність. Михайло Гаврилюк завзято веде боротьбу з корупцією. Саме це й спонукало його стати членом Міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатський контроль». Про корупційні схеми, про шляхи боротьби з хабарництвом, про депутатське життя та радикальні настрої розповідає депутат від фракції «Народного фронту» Михайло Гаврилюк.


Для Вас депутатський мандат – це вдача чи тягар?

Звичайно, дивлячись, з якої сторони глянути. Раніше я був простий собі козак Михайло Гаврилюк. Якщо б не Майдан, звісно, ніхто мене так і не знав би. Я і далі жив би спокійним життям. Зараз не можу сказати, що задоволений тим, що став депутатом. Раніше я жив своїм життям. Тепер живу для держави, для народу. За всі свої вчинки, за всі законопроекти, які приймаю, повинен нести відповідальність. А оскільки я пересуваюсь громадським транспортом, люди  мене зустрічають і випитують: «а чому так, а не інакше». Мене ж легше спіймати на вулиці і «зламати хребет», ніж іншим депутатам.

Зараз Ви бачите набагато більше, що відбувається в державі ніж пересічні громадяни. Яке Ваше найбільше розчарування під час депутатства?

Розчаровують чиновники, депутати, які грають тільки на камеру, які показують концерти для українського народу, а потім хіхікають і далі роблять свої справи. На публіку кажуть одне, а за кулісами між собою – зовсім інше. Розказують, як вони люблять, піклуються про народ, а самі «ха-ха-ха!». А ще звідусіль чутно їхнє чмокання при зустрічі один з одним. Гидко!

Як Ви вважаєте, чи можливе настільки велике суспільне обурення, що можуть бути дострокові парламентські вибори?

Зараз у нашій державі народ непередбачуваний. Нещодавно мітингували шахтарі. Частина людей думала, що вони насправді доб’ються чогось, а інших – таки проплатили. Олігархи підбурюють людей, хочуть  змін –відчувають, що їх вже взяли за горло.

Як Ви ставитесь до бійок у Верховній Раді?

Чергова клоунада. Соромно, коли бачу, як вони дурня валяють. Вони між собою б’ються, провалюють закони, які треба приймати. Зрозуміло, що це не відповідає інтересам олігархів. Приклад – закон щодо гральних автоматів. Узаконьте ви ці гральні автомати, відведіть окремі місця для них. Нехай вони будуть в п’ятизіркових готелях. Не пускайте людей віком до 20 років. Хай грають, сплачують кошти, щоб держава продавала ліцензії та мала від цього користь. Усі розуміють, що гральні автоматим є, були і будуть. Вони скриті, обходять державну казну і не наповнюють бюджет. Але наші депутати, у яких є власний інтерес («кришують» цей бізнес), не проголосували за цей законопроект.

Ви – депутат «Народного фронту», фракції прем’єр-міністра України. На сьогодні є невдоволення роботою Кабміну та звинувачення уряду в корупції. Наскільки Ви розділяєте позицію прем’єра в тому, як він веде господарчу діяльність?

Я вважаю, що кожна людина повинна сама відповідати за свої вчинки. Яценюк каже, що ті реформи, які ми приймаємо – необхідні нашій державі, якщо ми прагнемо до європейського життя. Я не проти реформ на покращення, я – проти вимушених заходів, які навпаки ускладнюють життя народові. Але слід розуміти, що  реформи не можуть одразу дати позитивний результат, не все одразу, не так все швидко. На одній із зустрічей Яценюка з фракцією, він казав, що до року буде складне життя. Але прем’єр має сам відповідати за свої вчинки. Чому мене замість нього повинні розстрілювати?!

Які у Вас стосунки з прем’єром?

Три рази руку пожали один одному. «Привіт-привіт, як справи, нормально». На чай до нього не ходжу, сім’ями не дружимо.

Ви вважаєте, що «Україна не зможе стати розвинутою європейською державою, допоки не буде викорінена корупція, яка глибоко проникла у менталітет українців». На Вашу думку, які, дійсно дієві шляхи подолання корупції в нашій державі?

Якщо взяти пару корупціонерів, поставити біля стіни й розстріляти, було б ефективно. Тобто, радикальним способом. Іншим – наука. Візьмемо Грузію та Румунію: вивели, розстріляли – і краще нас живуть. Якщо радикально не підійти до цієї проблеми – нічого не буде. Нашу державу може врятувати тільки група снайперів. Необхідно брати корупціонерів і притягати їх до відповідальності. Треба, щоб і прокуратура працювала більш жорсткіше. Прикинули, що за рік, чиновник може заробити $20 тис., а порахували і знайшли $200 тис., значить решту слід конфіскувати у фонд держави. Насправді, методів боротьби є чимало. Але, як в народі кажуть, «ворон воронові око не виколює», так само й корупціонер корупціонера саджати не буде. Кіно для народу зіграли, щоб люди подивились, почули те, що хочуть чути. На жаль, багато політиків за таким принципом і працюють.

Ви кажете, що корупціонерів треба розстрілювати. Чи не хочете бути автором такого закону?

Це марна трата свого часу та здоров’я. Ми знаємо, що у нас цей законопроект ніколи не знайде підтримку в парламенті, тому що частина депутатів, які голосують, – і є тими корупціонерами. Вони ж самі собі голову не будуть відрубувати.

Окрім громадянської організації, Ви є членом і Міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатський контроль». Мета організації – викорінення корупції з державних органів. Які були Ваші ініціативи в об’єднанні стосовно протидії корупції?

Коли до нас звертаються люди з доказами, що певний чиновник перевищує свої службові повноваження, ми допомагаємо вирішити проблему. Беремо під свій контроль, звертаємось до прокуратури, міліції. 14 депутатів значно дієвіше, ніж один.  Ми розуміємо, що простих людей ніхто не чує. Простіше від них відмахнутися. А ми, «Депутатський контроль» намагаємось встановити справедливість і допомогти. Наприклад, завдяки нашому зверненню до Яценюка, звільнено з посади заступника Міністра регіонального розвитку Дмитра Ісаєнка. До цього він намагався уникнути люстрації. Щодо простих громадян, то до нас звернулися працівники ТОВ «Птахофабрика Київська», оскільки керівництво товариства займається їх виселенням з гуртожитку. Людям немає де жити. За даним фактом правоохоронними  органами  проводиться досудове розслідування,  але за час, що сплинув, винних осіб так і не було притягнуто до відповідальності. МДО «Депутатський контроль» звернулося  до прокурора міста Києва з вимогою контролювати хід досудового розслідування. Зараз чекаємо вирішення цього питання.

 Ви підтримуєте зв’язок з нашими хлопцями в АТО. Наскільки в них живе бажання розстрілювати наших чиновників і наскільки вони близькі до реалізації?

Наші хлопці кажуть: «ви наводьте порядок там, поки ми тут воюємо. Ми закриємо кордон, закінчиться війна і повернемося». Владі потрібно боятися наших хлопців, які знаходяться на передовій, які воюють заради нового європейського життя: високу заробітну плату, раз на рік відпочити, словом жити, а не виживати. Зараз воїни приїдуть, а нічого ж не змінилось, навіть гірше стало: ціни піднялися, а зарплати залишилися мізерними. Влада не розуміє: хлопці не за це стоять, вони повернуться і наведуть порядок.

Якщо у війні на сході головний ворог України – Росія, то кого Ви можете назвати ворогом всередині держави?

У першу чергу чиновників, які зраджують наших воїнів, нашу державу. Корупціонери, які замість того, щоб допомагати армії, захищати Україну, ще більше розкрадають і знищують її зсередини. Наприклад, Чернівецька область, яка мені болить, – зараз там незаконно масово вирубують ліси. Ледве прийняли законопроект про заборону вивозити ліс-кругляк. Дійшов він до Президента, а він – наклав вето. Зараз Чернівецькі гори – це така краса, але, якщо далі так буде, через п’ять років, гори будуть лисими. Вони віддають куб лісу за $35, а краще б продавали меблі по $35 за квадратний метр. Кінцевий результат – робочих місць немає, економіка не наповнюється – бардак! Як крали, випилювати – так далі й буде. Напрацьовується висновок: або Президент не знає, що відбувається, або знає та щось з цього має.

На Вашу думку, які ключові проблеми України?

Найперша біда – це війна, потім вже, звичайно, корупція. Це бандити, злочинці, які сидять зверху і до низу. Навіть цих двох проблем достатньо, щоб країна і  народ не могли вдихнути на повні груди.

 Чи були у когось спроби підкупити козака Гаврилюка?

Були спроби, коли відбувались президентські вибори. Декілька партій підходили до мене, пропонували пару мільйонів доларів. Питаю: «що мені за це потрібно робити?». Казали, що нічого. Пам’ятеєте як «На хуторі близь Диканьки»?: «Нічого не треба, душу тільки свою віддай». Якщо серйозно: місяць з кандидатом в президенти потрібно було їздити по містам. Тобто прославляти кандидата. Звісно я відмовив. Люди гинули на Майдані, проливалась кров, щоб я збагатився? Більше до мене не підходили з такими дурними пропозиціями.


Ви людина з народу, тому, як ніхто, розумієте настрої та бажання українців. Вам подобається допомагати людям, це відчувається. Можна сказати, що покликання знайдено. Які плани на майбутнє, що буде у перспективі?

У першу чергу, коли в нашій державі закінчиться війна, ми будемо швидше і продуктивніше розростатися і підніметься Україна з колін. Особисто мої плани: скоро літо, хочеться, щоб наші діточки оздоровлювалися, вчилися. Хочу відкривати козацькі табори. У мого друга є проект – він може побудувати козацьку Чайку. Спустити її на річку, щоб діти могли сісти за весла. Також, щоб на конях покатались. Є різні задуми. У першу, чергу потрібен план, в другу – кошти. Поживемо – побачимо.

Чи чуєте Ви нарікання простих людей до Вас, як до народного депутата? Чи може один депутат щось змінити? Вчора Ви були Козаком, а сьогодні Депутат. Що реально може зробити Михайло Гаврилюк як депутат?

Перевернути світ догори ногами – не можу. Якщо конкретно, я можу допомогти будь-якій людині, яку ніхто ніде не чує, ніхто не звертає увагу. Але, коли людина звертається вже до депутата, і є депутатське звернення до посадовця, тоді чиновники більш-менш дієво працюють і можуть допомогти цим людям. Також в моїх силах пролобіювати законопроект, який піде на користь народові. Хоча чую багато нарікань, що я особисто не пишу законопроекти. Так, я їх не пишу, і навіть не хочу писати. Ось наприклад, людина кожен день їздить через кордон. І щодня вона має справу з прикордонниками, які постійно шукають прогалини, щоб виманити з неї гроші. Таким чином, ці прикордонники зв’язують громадянину руки і примусово вимагають хабар. Схема проста: не даси грошей – знайдемо щось протизаконне. Людина знає, що хабар їй потрібно давати щоденно. Чому б тоді не написати законопроект, щоб ці кошти йшли не прикордонникам у кишеню, а у державну казну? Він і його однодумці пишуть законопроект і віддають мені. А я  даю його вивчати юристам і далі – лобіюю у Верховній Раді. Люди, які стикаються з тими чи іншими питанням щоденно, повинні самі писати законопроекти. Депутати не можуть бути експертами в усьому. Але вони повинні виконувати функцію містка між народом і владою.

Ви допомогли чоловіку, який з важкими травмами повернувся з-під обстрілу під Волновахою. Розкажіть про цю історію. Які ще були випадки допомоги конкретним людям за Вашою участю?

До мене нещодавно зверталась жінка, яка також стояла на Майдані. Під час пострілів її контузило. Ми їй допомогли, але я намагаюсь такі події не запам’ятовувати. Дійсно був хлопець з-під Волновахи. Він зустрів мене в метро. Сказав, що потрібна допомога, ніхто його не чує, нікому не потрібен. У нього осколки в голові, тому потрібна операція. Ми з моїм помічником направили його до «Феофанії». Йому успішно зробили операцію, потім він пішов на реабілітацію. Є воїни, яким ми допомогли. У нас вже нараховується понад 300 справ. Багато хлопців з АТО звертаються. Кажуть, що відвоювали, обіцяли їм пільги та землю у 10 соток. У результаті землю не дають, тому що немає, а якщо є – на болотах, де не можливо збудувати дім. Ми звертаємось, якщо хлопці з села, до сільських голів. Закликаємо, щоб вони забрали шматок у місцевих депутатів. Не розумію, чому в одного депутата та його сім’ї 20-40 гектарів, а для воїна, який захищав нашу землю, не можуть знайти 10 соток?! Звичайно, їм краще продати її забудовнику. Так що ми працюємо, намагаємось задовольнити прохання бійців. Але, якщо існував би закон, що можна розстрілювати тих сільських голів – було би більш дієво.

Ви вважаєте передчасним введення главою МВС Арсеном Аваковим заборони автомобільних номерів ПТН-ПНХ. Чим це зумовлено: ненавистю до агресора чи певними незручностями?

У моїх хлопців сьогодні виникло запитання, пов’язане з ініціативою щодо заборони пересування автомобілів на номерах ПТН-ПНХ та їм подібних. Це явище виникло не на рівному місці і не з примхи когось у цій країні, а суто як єдиний спосіб забезпечити наших воїнів на фронті придатною для використання і в той же час доступною для волонтерів нерозмитненою технікою. Ніякої альтернативи цьому явищу держава не запропонувала. Волонтери постійно готують такі машини для фронту, вкладаючи в них чималі кошти. Зараз в Чернівцях підготували черговий нерозмитнений автомобіль для Нацгвардії. Як його тепер доставити на передову? Окрім того, на таких авто, зокрема в Київській області, патріоти безкоштовно виконують патрулювання населених пунктів, виконуючи фактично функції міліції, яка не справляється повністю з покладеними на неї обов’язками.

Фонд Михайла Гаврилюка працює за трьома напрямами – допомога бійцям АТО, військово-патріотичне виховання молоді та підтримка аматорського спорту. Як створювався фонд, які основні ідеї та хто допомагає?

Так, я був відомою людиною на Майдані, до мене приходили люди зі своїми пропозиціями, думками та шляхами їх реалізації. Як це колись було у козаків, я був обозний – відповідав за продукти, одяг, за все, що необхідно людям. Мій друг, Віктор Романюк, до речі також член МДО «Депутатський контроль», був тоді в Італії. Ми з ним зв’язались, він нам привіз все, що потрібно. Таким чином ми стали з ним працювати, разом зробили благодійний фонд. Все начебто виходить, але, на жаль, наші люди втратили довіру. Існувала велика кількість фондів, громадських організацій, всі вони мали однакове направлення – заклик людей збирати гроші. Але були непоодинокі випадки, коли кошти витратили зовсім на інше. Тому зараз люди вже не так допомагають, розчарувалися. Але все одно працюємо: козацький щит мій продавали, футболки продавали. Це все копійки, але все ж таки крутимось заради перемоги на фронті.

 Ви займаєтесь гуманітарною підтримкою бійців АТО. У соціальних мережах часто можна побачити Ваші пости з проханням знайти, купити чи дати знижку на певні товари для наших вояків. Як Вам вдається своїми силами задовольняти потреби та запити бійців антитерористичної операції?

Зараз в інтернеті можна знайти все що завгодно. Коли виставляю пост, що нашим воїнам потрібно певні речі, одразу відгукуються небайдужі люди, патріоти. До речі, нещодавно мені прийшло звернення від воїнів з Вишневого, зараз вони на передовій. Я та інші члени МДО «Депутатський контроль» повністю їх одягли, дали бронежилети, все, що їм було необхідно.

Члени Вашої громадської організації «Козацька Звитяга» беруть активну участь у реалізації проекту люстрації тих, хто заплямував свою гідність. Кого вже вдалось «викрити» за Вашою участю?

Наша організація всеукраїнська, але ми почали люстрацію з Чернівців. Ми знаходили конкретну людину, яка задіяна в певних корупційних злочинах. Слідкували за чиновником, накопичували докази. По суті, взяли на себе роботу міліції: збирали факти злочину. Потім ми зі справою звернулися до правоохоронців. Їм потрібно було тільки взяти, допитати і посадити. І що ви думаєте? Наступного дня ми прийшли, а нам одразу відмашка: «складу злочину не знайдено». Але ми люстрували справедливо, а не так, як зараз показують: з баком для сміття забігають до кабінету, хватають корупціонера і кришкою закривають. Хоча я думаю, що інколи треба було б вирішувати питання й силою. Але, бачите, як відбувається насправді.  Пішли пролюстрували одного чиновника, він написав заяву про звільнення, втік з кабінету. А наступного дня приходимо, він сидить у тому ж кріслі і каже: «заява була зроблена під тиском, звільнятися не збираюсь».

За Вашими прогнозами, коли буде щасливою Україна?

Я думаю, вже з 2016 року. За два місяці повинна закінчитись війна – це мої прогнози. Зараз, під час війни, країна в економічній ямі. Впала на дно економіки, але скоро з цього дна будемо потихеньку випливати.