Сьогодні свято входження Ісуса Христа до Єрусалиму.

Багато хто знає біблійну історію про те, як радів народ, коли Ісус в’їжджав на віслюку до Єрусалиму. Як Йому кричали "Осанна!" та кидали під ноги одяг та пальмове гілля ті самі люди, які вже через декілька днів, не дочекавшись омріяних див, дармової їжі, зцілення та швидких перемог, вимагали Його розіп’яти.

Ця історія свідчить про марність, нестійкість та умовність людських уподобань та симпатій натовпу, які за лічені дні можуть перетворитися на роздратування і лють.

Як і дві тисячі років тому, так і зараз більшість людей плекає надію покращити своє життя не тяжкою працею, а завдяки диву. Перемогти жорстоких зовнішніх ворогів не ціною єднання, надзусиль і втрат, а дивним чином – "переконливими обіцянками" та харизмою чергового лідера.

Мільйони людей продовжують сподіватися на розв’язання своїх складних проблем, не докладаючи до цього зусиль, бажають змінити навколишній світ, не бажаючи змінюватися самі.

Як і дві тисячі років тому, так і зараз настрій натовпу, що не отримав задоволення своїх забаганок, вмить перетворюється на оскаженілість і жагу жорстокої розправи.

Як і  дві тисячі років тому, так і зараз люди не розуміють Христа, який прийшов у цей світ не для того, щоб розважати, годувати чи лікувати, а щоб дати нам свободу, - свободу від гріха, дати нам можливість зрозуміти сенс власного життя, та отримати перемогу над брудом власної душі, і перемогу життя над смертю!

Зі святом, шановні друзі.